Хто не чув про Косів? Народні майстри, які живуть і творять тут, прославили це гарне містечко біля самих Карпатських гір на весь світ. Нині в Косові проживає близько 50 членів Спілки художників України. Більшість із них – народні майстри з діда-прадіда, як і їхні талановиті предки, збувають вони плоди своєї праці на знаменитому косівському базарі.

Незабутні враження чекають також і любителів природи та піших походів у гори. Ви зможете насолодитися гірським потоком річки Рибниці, яка бере свій початок біля підніжжя перевалу Буковець на висоті 850м., за 25км від Косова, полюбуватись Косівським Гуком (водоспадом). Біля водоспаду і туркомплексу «Карпатські зорі», починається багато прогулянкових маршрутів – на Міську гору - тривалість походу 2,5 год, Михалкову гору (820м), - тривалість 3,5 год, Сірководне джерело (його воду рекомендується пити при шлункових захворюваннях), гору Стіжки (620м), тривалисть прогулянки – 3 години. В Косові є гірськолижний витяг.

Відвідаємо насправді цікаві музеї:
• Косівський музей народного мистецтва та побуту Гуцульщини
  ...більше
• Музей народних промислів при інституті мистецтв ;
• Приватний музей-садиба гуцульського мистецтва роду Корнелюків ;

Косівський базар справді всесвітньо відомий ще з радянських часів. На ярмарку продають усе, що виробляють на околиці, – зі шкіри, металу, глини, дерева, вовни. Виробники тільки Косівського району, кожне село має конкретну спеціалізацію. Наприклад, Річка славиться різьбленням, Соколівка та Яворів – ліжниками, Космач – писанками. Космацька писанка найвищого рівня, дуже дрібно писана. Якщо в радянські часи косівський базар приваблював своєю унікальністю, то тепер його популярність забезпечує насамперед цінова політика. Дуже дешево, тому й з’їжджаються на ринок із самого рання, а деякі й ще раніше.

Насправді косівський ринок називається Смоднянським, – така вивіска вітає кожного, хто приїздить на знамениту територію. Приїжджають уже в п’ятницю вночі, годині о третій. Тобто з п’ятниці на суботу можна сміливо їхати на косівський базар. Найкраща купівля-торгівля там відбувається о 8–9-й ранку, а до обіду базар іде на спад. І стихійність народного ярмарку потроху набуває ознак цивілізованого ринку. Є ще на ярмарку, каже пані Оксана, ятки, закріплені за певними майстрами, які виготовляють високохудожні твори, там також дуже широкий асортимент. На жаль, завсідниками косівського базару є перекупники, які скуповують у безпосередніх виробників ліжники та дримби, а потім збувають їх у центрах скупчення туристів – Яремчі, Трускавці, Києві, Львові. Улюбленим місцем мисливців за дешевим товаром є також базар у Старих Кутах. Починається він іще раніше за косівський, і торгують там усіляким дрібним крамом: дерев’яними та плетеними виробами, які не потребують особливих художніх навичок. Тому поціновувачам справжнього українського мистецтва навряд чи там буде цікаво.

Варто зауважити, що не всі косівські вироби мають низькі ціни. Майстри, вивчивши попит, визначили жорсткі ціни, зокрема, на сорочки, вишиті бісером. Якщо звичайну вишиванку можна придбати в середньому за 100 гривень, то її «посестру» із дрібним узором – уже за 100 доларів, а оздоблена вгорі та внизу бісером сорочка потягне на 600 у. о., і важитиме вона 3–4 кілограми.

Дорого коштує також якісний ліжник. «Він має бути добре збитий, так, щоб палець не проходив. І бажано, щоб основою була шерстяна, а не проста нитка, бо на ній усе «їде». варто пробувати, щоб ворс не лишався в руках. Ліжник варто придбати, бо він має ще й лікувальні властивості.

Один косівський виріб ви не знайдете більше ніде. Ідеться про сирний коник. Ця їстівна іграшка перетворилася на справжній виріб мистецтва, має цілковите право бути унікальним експортним товаром України. На рівні бельгійського шоколаду або французьких сирів. А чому б і ні?

Всесвітньо – відома є також косівська кераміка. Її прикметною ознакою є кольори – жовтий і зелений, а також, виявляється, голубий. Останній зник із поверхні косівських виробів у часи СРСР, оскільки поєднання жовто-блакитного вважалося тоді небезпечним.

Проте, які гарні речі тут роблять! Плесканці, підсвічники, тарелі, макітри, кахлі. Майстри продовжують вірити в прекрасне й творити це прекрасне. Тут усе роблять вручну: від гончарного круга та розпису до кількаразового обпалювання в печі.

(Анастасія Кінах)

Дорога до Коломиї , приємна, без долин і горбів, зразу ж відчуваєш різницю порівняно з напрямком на Косів.

Вважається, що місто було засноване антами в 4-5 ст. нової ери. Вперше в 1241 році . в Галицько-Волинському літописі, місто згадане як „доходне місто” князя Данила Галицького. В давнину місто виконувало функції торгового і оборонного центру південно-східної окраїни Галицької Русі. Герб міста, голова орла, вперше згадується в 1395 роуі, Магдебурзьке право – з 1405 року. В місті є 12 архітектурних пам’яток: Церква святого Благовіщення 1587 року; двоярусна дзвіниця (18 ст); Греко-католицький костел св. Марії (1775 рік); Кафедральний собор св. Михайла (1855-1873 рік); Гімназія (1875-1901 рік).

В місті є відомий музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ім. Й. Кобринського - єдиний український музей, який занесено до Королівської енциклопедії Великобританії як музей світових шедеврів. Колекція музею нараховує більше ніж 20 000 експонатів, розміщених у двадцяти залах.

Музей Писанки. Оригінальна архітектурна споруда. виконана у формі яйця!!! висотою 14 м., діаметром 10 м., Найбільша писанка у світі, була зведена рекордно швидко — за сто днів. Знамените Яйце-Райце, в путівниках і на туристичних веб-сайтах означене як «єдина в світі культурна установа, де зберігають і експонують твори писанкового розпису».

Село Космач, відоме майстрами гуцульської вишивки і писанкарства.. Космацькі жовто - гарячі узори, знають в усій Україні і далеко за її межами. В храмовий празник, на Петра, та й у неділю, космацьку вишивку і святковий гуцульський стрій можна побачити у всій її розкоші, бо тут це носять. Космацька писанка найвищого рівня, дуже дрібно писана.

Космач – високогірне селище. Дороги, особливо навесні, тільки для джипів. Не зважаючи на це, його варто відвідати (до речі – автобуси і маршрутки ходять регулярно). Деякі садиби у селищі побудовані в горах на висоті до 1000 м. По своїй території селище може позмагатися з деякими районними центрами, адже воно найбільше в Україні. До селища належать більше 30 присілків (хутори від 3 до 10 садиб), тому його інколи порівнюють із „Сполученими Штатами”:).

У Космачі є місце, де стояла церква св. Параскеви, або „ довбушівська церква”, початку ХVIII ст., спалена комуністами. За переказами, гроші на будівництво цієї православної церкви дав Олекса Довбуш, який і сам допомогав у роботі над її зведенням. Неподалік – пам’ятний знак на місці загибелі Олекси Довбуша. Відвідаємо музей Михайла Дідишина – ентузіаста всього , що пов’язане з іменем Довбуша, автора декількох поетичних книжок про славного ватажка та рідне село.

Далі екскурсію продовжуємо біля церкви Апостолів Петра і Павла. Тут був священиком з 1968 по1971 рік о. Василь Романюк, майбутній патріарх Володимир.

Природа тут чудова, особливо краєвиди. Переконаєтесь самі – г.Стеришора (1118м), г. Штав’єра (1122м), г. Ледескул (1334м), г. Лисина – Космацька (1465м), г. Пожеретул (1413м), г. Грегіт (1472м). Туристів тут не багато, а значить і грибочків на всіх вистачить. На Космацьких горбочках бере свій початок Пістинька (56км), притока знаменитого Прута. Повертаємося в Яблунів, дороги є дві, або через с.Шешори, або ж через с. Лючу.

Криворівня (близько 1500 мешканців) - одне із найстаріших сіл на Гуцульщині (перша письмова згадка про нього походить з 1654 р.). Відомий етнограф Володимир Гнатюк назвав його “українськими Афінами”. А Михайло Коцюбинський з не меншим захопленням описував своє перебування в Криворівні: “...яка велична тут природа, яке первісне життя... Збираю матеріал, переживаю природу, дивлюся, слухаю і учусь...”. Гуцульський край справив на Коцюбинського велике враження, і він написав повість "Тіні забутих предків". Тут зняв свій відомий однойменний фільм геніальний режисер Сергій Параджанов

На початку ХХ ст. Криворівня на кілька літніх місяців ставала “літньою столицею” української культури і літератури. Крім Франка, сюди приїжджав Василь Стефаник, Марко Черемшина, Ольга Кобилянська, Наталя Кобринська, Йосип Маковей, Антін Крушельницький, Михайло Коцюбинський, Гнат Хоткевич, багато інших художників, літераторів. Михайло Грушевський тут мав власну віллу, проте вона згоріла.

Зараз це відоме карпатське село – неофіційна столиця Гуцульщини - бореться за статус села-музею. на його території знаходиться 14 історичних пам’яток.

Серед найвизначніших:
• Музей І. Франка.
  ...більше
• Гуцульська хата-гражда.
  ...більше
• Церква Різдва Пресвятої Богородиці, у якій, подейкують, народний месник Довбуш зустрів горезвісну Дзвінку (вона здала його), а вже у ХХ ст. потайки одружився І. Миколайчук.
  ...більше

Та не менш знаменита Криворівня пінявим Чорним Черемошом, зеленими верхами вздовж ріки, густими лісами, квітучими лугами, і повітрям незвичайної чистоти. Із Криворівні пропонуємо два пішохідних маршрути – по різні сторони від Чорного Черемоша.

Яремча - відомий курорт ще з ХІХ ст., коли багаті туристи рознесли чутки про цілющі властивості гірського повітря. Історія не зберегла дату народження міста, проте вже у 1788 році Яремча була відома як поселення на березі швидкоплинного Пруту над водоспадом, де гірська річка впродовж багатьох століть бореться зі скелями.

Навколишні гори і водоспад це, безперечно, те, що найбільш приваблює у Яремчі. Але варто відвідати місцевий сувенірний базар, оглянути туристський комплекс «Гуцульщина», справжній витвір майстрів народної архітектури.

У 40-х роках XVIII століття в ці краї навідувався Олекса Довбуш. Дика, малодоступна місцевість сподобалася ватажкові опришків. Сюди він приходив зимувати. Недалеко від Яремчі, на горі (тепер вона зветься Довбушанкою), рано навесні збиралися народні месники. Численні легенди, що збереглися донині серед місцевих жителів, наділяють Олексу Довбуша та його побратимів високими людськими якостями. В цих краях кожен житель покаже печеру й камінь Довбуша та інші пам'ятки, пов'язані з ім'ям легендарного опришка.

Через Яремчу та її околиці влітку 1943 року проходило партизанське з'єднання двічі Героя Радянського Союзу С. А. Ковпака та Героя Радянського Союзу С. В. Руднева. Про цю пам'ятну подію в історії Великої Вітчизняної війни розповідає Яремчанський музей партизанської слави.

Із Яремчі прокладено чимало маршрутів в гори – до місця, де бере початок Прут, на найвищу вершину Українських Карпат - Говерлу (2061 м). Ці подорожі залишать згадку про радість спілкування з чарівною природою, про неповторну у своїй красі гірську казку.