Садиба передалась нам у спадок. Історія побудови садиби бере свої коріння із далеких 30-х років ХХ ст., коли селище Яблунів було під польською окупацією. Місце під забудову було вибране дуже зручне, центр селища, (а значить зручний заїзд), недалеко від школи, аптеки (зруйнованої пізніше, під час Другої світової війни), магазинів, управи. Велика земельна ділянка під забудову дозволяла правильно розробити план побудови садиби і двору.

Як і більшість будівель селища цього періоду, хата дерев’яна, зруб будівлі зі смерекових півкругляків („протесів”) - гладко обструганих терлиць. Вінці зрубу міцно і красиво з’єднані на кутах або врізані в пази дверних чи віконних коробок. Стеля і підлога також із дерева. Дах чотирисхилий, покритий черепицею. Так як вся родина походила із с.Шешори, то і стиль самої будови був гуцульським. З північної сторони хату оточували притули (хліви), а на їх продовженні при хаті влаштовано стодолу і дровітню. З південної сторони - житлові приміщення. Притули і приміщення розділяли хороми (сіни). Перед хатою, паралельно до причілкової стіни, - господарська комора. На краю садиби озниця (сушарня) для фруктів. Вздовж фасадної стіни, зі сходу, прибудована галерея (гуцульською говіркою -„галєри”). Це важливий елемент гуцульської хати. На „галєрах” в непогожі дні виконують різні господарські роботи.

З 29 червня 1941 року по 19 квітня 1944 року Яблунів перебував під німецькою окупацією. За час війни було знищено близько 250 житлових будинки, в тому числі майже всю забудову центральної вулиці.. Лінія фронту проходила через подвір’я, а пивниця служила як маленька фортеця при жорстоких битвах. Підтвердженням цих страшних подій є теперішні знахідки –патрони, гільзи від снарядів і „Катюш”. Під час війни родина була змушена переховуватись у горах, а повернувшись додому не знайшли хати – вона була спалена. Залишилась лише пивниця.

Відбудову розпочали в 1947 році. Великі вікна, високі стелі, просторі кімнати – таким був задум (синтез покутського та гуцульського архітектурних стилів), який цілком себе виправдав: і донині це є цілком сучасна будівля. А зовсім недавно ми перебудували кухню, душ, велику веранду і мангал, вирівняли подвір’я.

Як відомо, в дерев’яній хаті, особливий мікроклімат – взимку тепло а влітку прохолодно, і дуже міцний сон. У зв’язку з тим, що ділянка землі на якій розташована садиба не дуже пристосована до городини (ґрунти глинисті), вся вона засаджена плодовими деревами.

Сад - старий, досить запущений, але в цьому його неповторність і краса. Крім естетичної насолоди від споглядання старих дерев, величезної копиці і вуликів ми, звичайно ж, маємо вдосталь яблук, груш, горіхів, а також молока, яке вимінюємо в сусіда за траву.

А ще у нас у нас дуже добра вода, вона славиться на всю околицю, і неспроста. За сімейним переказом, майстри-копачі добре намучилися доки вибили струмінь води просто із скелі. І тепер, навіть в найбільші повені, коли ґрунтові води замулюють сусідські криниці, наша водичка, як сльоза, безперечно, дуже корисна і лікувальна.

Яблунівська садиба і неповторна природа нашого Карпатського краю, чекають на Вас, – втомлених від урбанізованого життя, натішених відпочинком за кордоном, дорогих наших гостей.