Довжина виходу в один кінець – 5 км., що займе приблизно 2-3 год.
Висота над рівнем моря початкова – 340м., кінцева - 650-709м. (залежно від характеру проходження маршруту).

Подорож пролягає по хребту Дубовому, який тягнеться на відстані приблизно 12 км. між річками Сопівкою і Лючкою.

Починається маршрут із стрімкого – 110м. - сходження на г. Баньки, з якої відкривається чудова панорама селища та оточуючих гірських масивів: хребта Карматура (один з наймасивніших хребтів Покутсько-Буковинських Карпат), на гори Лебедин із мальовничим озером, г. Камінь із величезною скелею на вершині, а також на південному заході красується найвища вершина Покутських Карпат – г. Грегіт.

Далі - прогулянка через чудесний світлий буковий ліс. Деяким деревам понад 100 років. На шляху зустрічаються прекрасні урвища та яри, галявини з малинниками і ожинниками.

Згодом виходимо на полонину Дубову, з якої в сонячну погоду можна побачити Коломию. Влітку це пасовище для овець. Після відпочинку піднімаємось на г. Дубовий (650 м.), яка має вигляд чубця (з одного боку скеля, а з іншого – старезні буки), тому і отримала народну назву – Чубчик. На горі у часи Другої світової війни відбувались важкі бої, про що нагадують численні окопи та написи на буках. Це прекрасне місце для приготування шашлику. За бажанням похід можна продовжити далі по хребту, або ж спуститись назад у село.

Довжина виходу в один кінець – 8 км., що займе приблизно 4-5 год.
Висота над рівнем моря початкова – 340 м., кінцева - 803 м.

Місцеві жителі вважали це озеро бездонним, а хто знає, яка в нього глибина, дна не видно – чорна вода, а набереш води в долоню – чиста і прозора. Місце неймовірної краси. До речі, зовсім недавно саме тут китайці знімали кіно про древній Китай –„Дім летючих кинджалів”. Звідки вони знають про це озеро?

Йдемо туди і ми. Спочатку лісом, лісом, лісом (зеленим, красивим).
Можна по ґрунтовій дорозі, а можна без стежок (більше грибів і більше гадюк).

Нарешті вибираємось на полонину, і подих спиняється від захвату, який краєвид! Після відпочинку побродимо по грибних місцях і йдемо туди де живе луна (7-8 повторень) - прекрасне місце покричати, випустити через голос весь негатив, і, що важливо, назавжди. Бажаючим відчути смак поту та приплив адреналіну пропонуємо зійти на сусідні вершини із крутими каменистими схилами – Клифу, Вивози, Микулєк. Метою сходження є власне перемога над собою. Вашу спрагу втамує смачна джерельна вода прямо з-під каміння. Через годину помірної ходьби впираємось у підніжжя г.Лебедин. Тут на маленькій поляні відпочиваємо, фотографуємось на фоні кремезного хребта Карматура. Вас вітають старожили озера – 300-літні дуби і буки. Я, особисто, не можу втриматись, щоб непритілитись до якогось із цих дубів – дійсно щось в тому є. Озеро. Місце для відпочинку, бездонна глибина, джерельна вода із скелі, афини,. Одвічний спокій, саламандри і тиша, навіть містика якась і просто знаєш, - не легенда це, а правда, що так і було...

В давнину, у ХІІІ ст...
Завіває хурделиця за вікном, потріскують шибки вікон від сильного морозу. Якісь неясні звуки, тупіт наближається. Що б це могло бути? – думає Іван Подерейчук, житель села Шешори. А через кілька хвилин з грюкотом падають сінешні двері, гримить у хоромах перекинутий посуд, домашні речі. Непрохані гості вимагають, щоб Подерейчук перевів їх через гори, показав дорогу на Чехію. Іван не погоджувався. Тоді вороги почали загрожувати смертю єдиній дочці-красуні. І погодився старий батько показати дорогу ворогам, але ніхто не знав, що діялося в його серці.

Вранці вирушили в дорогу. Сивий гуцул інколи оглядався, ніжним сумовитим поглядом окидав все навкруги. Дивилась дочка на батька, і тривога огортала її душу.

Під вечір зупинилися на галявині поміж густого лісу. Розвели багаття, раділи і грілися вороги. Та недовго, бо галявина та насправді була скутим льодом озером, лід від багалля проломився, і весь обоз пішов під воду. Загинув Іван Подерейчук і його красуня-дочка. Він перетворився у дуба-велетня, а вона - у чудову лебідку, яка полинула в небо. З цього часу чути кожної ночі крик над озером. Це красуня-дочка летить на поклик рідного батька.
Точно так і було...

Далі існує два варіанти продовження маршруту:
Можна піднятись на вершину гори, яку видно із усіх навколишніх сіл (Шешорів, Уторопів, Пістиня, Яблунова), а потім іншим шляхом повертатись додому.

А для витривалих - можна спуститись в Шешори. Ця дорога дуже красива, оточена столітніми соснами Веймутова. В Шешорах не пропускаємо нагоду покупатися у знаменитому Сріблястому водоспаді. Потім маршруткою повертаємось у Яблунів.

Вихід на гору Камінь найзручніше починати із с.Люча (дорога на Космач), що знаходиться на відстані 4 км від садиби. З одного боку це і краще. На шляху до села є два гірських водоспади на річці Рушір, в яких є можливість відчути насолоду від гідромасажу або ж просто посидіти на березі спостерігаючи за мальками форелі (їх взагалі можна ловити руками). А ще по дорозі є великий малинник і ожинник! Буде весело. Підкріпившись підходимо до підніжжя гори. Вихід можливий із двох напрямків. Вас зразу зустрічає Його Величність – Ліс. Крутий підйом - і ми на вершині. Ця гора відповідає своїй назві - величезні глиби і каміння з безліччю гротів і печер. Колись цю скелю було видно із усіх навколишніх сіл, але зараз вона все більше і більше ховається за кронами молодих буків. Вся поверхня скелі вкрита написами (другий Писаний Камінь).

Якщо маршрут відбувається на велосипедах чи автотранспорті, то його можна продовжити, рухаючись далі по дорозі, де є так званий „третій” рушірський водоспад, а також дитячий санаторій „Смерічка”. Водоспад має дуже цікаву геологічну будову – його дно нагадує торт, перевернутий сторца. Насправді це послідовні шари глини і вапняку червоного, жовтого і сірого кольорів, а ріка спадає із вертикального тектонічного зсуву.
Дуже красиво.

Хребет Карматура видно із вікна садиби, він, здається, знаходиться зовсім недалеко. Насправді це не так.

Хребет є одним з найпотужніших і найвищих хребтів Покутсько -Буковинських Карпат, його вершини сягають 918 м. (г. Палита)

Зразу попереджуємо: маршрут для любителів гострих відчуттів та екстріму.
Місцеві жителі взагалі туди не ходять. грибів нема, афини лише на одному із схилів, увесь гребінь вкритий кам’яними розсипами та зів’ялим листям – провалюються ноги, а мішаний ліс – наче з фільмів жахів, схожий на непрохідні хащі. Хребет є своєрідним оазисом для диких звірів (вовків, кабанів, косуль), на дорозі постійно зустрічаються їхні сліди. Місцевими екологами помічено гніздо беркута (10 пар на Українські Карпати!!!) на скельних виступах хребта.

Ще одним об’єктом, що може привабити екстремалів на хребет, є озеро (зараз практично улоговина від нього), яке в народі називають Мертвим. На відміну від озера Лебедин, куди був прокладений всесоюзний маршрут, про існування майже легендарного озера на Карматурі можна дізнатись лише з допомогою деяких старих карт, або від таких же старих гуцулів.

Відомо, що в ранню пору біля озера збираються кабани.
На хребті простягається чудова полонина, з якої видно, як на долоні, масив г. Грегіт (найвища вершина Покутсько-Буковинських Карпат 1472м.), верховинські хребти, а також при хорошій видимості - Говерлу. Навкруги – панорама гірських сіл (Космача, Брустурів, Шешорів, Прокурави). А на північному сході різко контрастують рівнини, проглядається Коломия.

Є два варіанти проходження маршруту.
Можна вийти на полонину, не заходити на озеро (досить важко іти), і спуститись у присілок с. Прокурава, що дає змогу насолодитись колоритом гуцульського села, а звідти на космацьку дорогу. А потім 20 хв. автобусом – і ми у садибі. Це помірний варіант.

Для тих же, хто хоче „випустити пар”, пропонуємо інший варіант – пройти увесь хребет (там нема стежок, крім звірячих :), людських слідів, взагалі еталон карпатської дичини) із заходом на озеро. Спускаємось у Шешорах.

PS: саме при проходженні цієї ділянки хребта ми на собі відчули, що байки про блуд і про якихось лісових мешканців (не тварин) не такі вже і байки – карти і компас практично не допомагають (тільки більше заплутують), часу не відчуваєш, постійне враження, що хтось посторонній іде позаду тебе, неприємні відчуття, коли після декількох годин ходу зустрічаєш свої сліди!!! Факт, що на Карматурі у 40-50 рр. велися жорстокі бої за участю вояків УПА. Із Яблунова пропонуємо Вам походи у більш далекі від села гори, що потребує добирання транспортом.

Початок маршруту в селі Текуча, спочатку йдемо по селі, а потім по присілках, вздовж малої річки – Пліцтагу, що бере початок прямо з-під схилів г. Куратул (1114 м.). До речі тутешні потічки під час повеней чи паводків перетворюються для людей у велике лихо. Інша нестримна текученська ріка – Вар’ятка, практично кожного року „проходить маршем” по селі, змітаючи усе на своєму шляху. Влітку 2006 р. внаслідок повені єдина центральна вулиця Текучі нагадувала русло ріки, смереки закрили вхід до школи, сільради.

Перед першим підйомом зустрічаються запломбовані скважини (нафтові чи газові), Текуча ще з давніх часі була відома запасами нафти і солі. Підніматися неважко. Куратул та оточуючі гори є диким місцем – багато грибів, чорничники схожі на низькорослі дерева. Останніми роками значно збільшились чисельність популяції вовків (тільки влітку 2006 вони вкрали на полонинах 23 вівці). З вершини Куратула прекрасний вид (Грегіт, Лисина Космацька, Чорногора). Маршрут можна продовжити далі по хребту – до Штавєри (1122 м.), або аж до Лисини Космацької (1465 м.), зі спуском у Космачі. Чим далі – тим відлюдькуватіші місця. Ділянка хребта, починаючи від Лисини Космацької, є одним з найбільших осередків розселення ведмедів у Карпатах.