Маршрут нескладний, протяжність близько п’яти кілометрів його можуть пройти туристи, які вперше піднімаються в гори. Для початківців похід займе три-чотири години.

Спочатку йдемо із Косова дорогою, якою близько ста років назад добирався до Криворівні І.Франко (меморіальна дошка праворуч є свідченням цьому).

На більшій частині шляху ми будемо іти мішаним лісом. Ґрунтова дорога повільно піднімається в гору, навіть не помічаємо, як набирається висота. З часом потрапимо до канатно–бугельного підйомника, збудованого ще у 1975 році. Тут можна відпочити, напитися джерельної води, поласувати лісовими ягодами, а якщо повезе, то ще й справжніх білих грибів – боровиків на вечерю накидати в кошик. Далі крутизна підйому „набирає градусів” – це найважчий відрізок подорожі. Але всього 40 хвилин досить важкої ходьби - і ми на Михалковій горі (висота 820 м). Такої краси годі шукати десь – інде. З вершини відкривається красива панорама Косова і навколишніх сіл. В далині, від сходу до заходу, краєвиди гір. Здається, немає їм ні кінця ні краю. А якщо буде гарна погода, то на південному заході можна побачити контури цариці українських Карпат – Говерли. Вдалині праворуч, в’ється швидкоплинний, оспіваний у піснях Черемош, що розділяє два регіони України – Буковину і Галичину. Особливо вражає контраст між горами та рівнинними просторами.

Назад повертатися зовсім просто і цікаво, враховуючи ще й великі „поклади” малини та ожини. По хребту на захід сходимо у мальовниче гуцульське село Город, цікаве своєрідною архітектурою.