В давнину вважалося, що свист та інші шумові ефекти відганяють від дітей злих духів. Як у минулому так і нині свистунці є серед найпоширеніших та найулюбленіших іграшок в Україні Наша народна іграшка має спільні стильові ознаки: найпростіша архаїчна форма без зайвої деталізації, підкреслена об’ємність, схематичність, округлість, композиційна компактність тулубів, міцна статура присадкуватих постатей, здебільшого відсутність легких, витончених деталей або дрібних документальних подробиць, плавні лінії. Все виправдано і виважено досвідом багатьох поколінь народних майстрів. Функція таких іграшок, окрім охоронного свистіння. ще й пізнавально-виховна. Саме умовний, а не натуралістичний образ птаха вчить дитину розуміти метафоричну мову традиційного мистецтва, в узагальненому віднаходити риси конкретного, що розвиває її спостережливість та кмітливість. У Росії дотепер існує досить багато центрів виготовлення народної іграшки, зокрема свищика, досить відомі філімоновські, димківські, каргопольські, загорські іграшки, здебільшого яскраво розмальовані. В Україні більшість осередків, які виробляли дитячу керамічну іграшку (на Буковині, Закарпатті, Поділлі), останнім часом занепали.

Це селище – найбільший гончарний осередок. Воно було відоме своїм глиняним посудом по всій Лівобережній Україні ще у XVII ст., з кінця XIX – початку XX ст. – далеко за межами країни. Невід’ємною частиною опішненської кераміки була і залишається дитяча іграшка у вигляді лаконічних скульптурних зображень звірів. Були досить поширені і скульптурки людей: барині, куми, кума, козака, вершника. У розписі опішненської свистульки, як і у формі, знаходимо відгомін надзвичайно давніх традицій: „Система розписів свищиків тварин носить космогонічний характер. Це суто опішненське явище – традиційно та логічно зумовлена система понять і позначень. Складається ця система із 3 мотивів: це „гілка” на спині тварини, „кривулька з накапуванням” (хвиляста лінія, що вється між крапок) по обох боках, а також „сонце” (у вигляді солярного знака, оточеного крапочками, або квітки з різною кількістю пелюсток та вигинистих ліній-променів) на грудях тварин. Розписана в такий спосіб тварина-іграшка становить образ, пов’язаний з давніми уявленнями про світоустрій.

бла-бла-бла