Оригінальний, самобутній, він прикрашає наш побут, вносить тепло і радість у життя наших дітей, формує їхні естетичні смаки – є витвором мистецтва.

Глиняні свистуни - окарини мають дуже давнє походження. Їхнім прототипом був великий горіх з проїденим у ньому черв’яком отвором, що видавав, коли в нього вдували повітря, свист. Горіх з двома отворами відтворював уже два різні тони. Цей вид глиняної пластики – різноманітні фігурки звірів, птахів з продушинами для свистіння здавна побутував по всьому слов’янському краю як відгомін древнього культу родючості, оновлення і відродження природи. Магічним актом заклинання родючості в час весняних обрядів був свист – як ритуал відганяння злих духів.

В подальшому розвиток свистульки пішов двома напрямками Перший - це розповсюджений в багатьох країнах світу духовий музичний інструмент окарина - в перекладі з італійської - гусенятко. Так назвали свисткову флейту, що робиться з глини або дерева, має яйцевидну (сферичну) форму і свистковий пристрій, який міститься у спеціальному поперечному відводі, В інструменті є 10 ігрових отворів. Звучання окарини казкове, часом фантастичне. Грою на окарині імітують звуки диких тварин, птахів і особливо непідробно - кування зозулі, через що на Україні окарину звуть зозулькою. Інший напрям – дитяча забавка. Це керамічні пташки, коники, козлики, баранчики, яскраво розмальовані і покриті поливою. Багато з них мають свистковий та один-два пальцевих отвори. З їх допомогою можна виконувати прості мелодії.

Та не така вже проста це річ - свистулька Відношення до свистульки, як до дитячої забави виникло порівняно недавно. В древні, язичницькі часи глиняна іграшка була магічним інструментом, який захищає від нечистої сили. Язичництво не пішло в небуття. Недарма чарівні музичні інструменти , в тому числі свистунці, нерідко фігурують в українських казках, як предмети магічного зв’язку героїв з тваринами – помічниками. Кожна свистулька несе у собі певну символіку, а отже і магічний вплив і захист через форму, орнамент, колір, звук та їхнє поєднання, а також власне глину, з якої „не святі горшки ліплять”!